До речі, оця історія з ізраїльськими на всі руки пасажирами мені нагадала іншу, давню, яка мала місце в Тель-Авіві в 1992 році. Тоді якісь арабські шибайголови приїхали грабувати ювелірну крамницю в старому місті й один із них з якогось переляку став стріляти. Одразу з усіх сусідніх вікон, які до того були темні та тихі, бо сусідам було накашляти на дзвін розбитих магазинних шибок, раптом повисовувалися, без перебільшення, десятки стволів різноманітних калібрів, і горе-грабіжники (троє палестинців) просто зазирнули в очі своїй смерті, бо в ізраїльтян така реакція на стрілянину.
Щастя, що один із цих бовдурів здогадався заволати щось на кшталт "Не стріляйте, ми не терористи, ми грабіжники!". Після цього всі стали іржати й не стріляли, аж допоки приїхала міштара (тобто, поліція) й прибрала цей непотріб.
Втім, ізраїльтян я люблю не лише за це. 🙂