Тихо спиздил и ушел - называется "нашел"🤣
Ознака, що тварина або птах почувається добре в усіх сенсах - коли вона реалізує природню поведінку.
Короч, презентую мініатюру "Осоїд та зофобаси".
Діючи особи: я, осоід Орел, контейнер з фобасами.
Коли з апетитом у Орла все налагодилось, я почала щодня видавати йому порцію фобасів як замінник личінок комах, якіх осоїди їдять в природі. Орел їх швидко "розпробував" і їв із задоволенням. Але йому явно хотілося більше, ніж я йому давала.
Осоїди - дуже інтелектуальні птахи, і дуже швидко цей розумник вирахував, звідки я йому дістаю смаколики. Тому одного дня я пішла подивитись, що за тарарам на веранді, і виявила чувака, який з ногами заліз в контейнер, грібся там клювом і лапами, і задоволенно чавкав. 😅
Щоб запобігти переїданню (бо печінка в нього ще "навантажена" ліками), я контейнер переставила в місце, куди йому було б незручно залазити.
Пару днів це працювало.
Сьогодні, вже пообідавши, він ходив та нив. Хвилин 10. Заглядав до мене у кімнату, ходив колами, і нив, нив...
Оскільки свою порцію він сьогодні вже отримав, то вестися на його ниття я не збиралася. Сиджу, працюю.
Довелося вискочити на вже знайомий звук. 😆
Орел, не нанивши смаколиків від мене, прикінув, де і як стоїть контейнер, і як в тому анекдоті, вирішив, що "Це нас, звісно, засмутить, але не зупинить " (с) 😂
Довелося дати йому ще трошки поласувати. 😀
А потім забрати контейнер з веранди.
Ібо нєфіг 😆